Галя Балувана — тепер і в Берліні. Але свято стало не одразу.

Це зараз ми радісно викладаємо вареники на тарілку, а далі — в сторіз. А ще вчора ці вареники буквально перетинали кордони. ⠀ Юлія, киянка, відкривала Multi Cook Berlin (той самий “Галя Балувана”) майже три роки. Але не тому, що вона повільна. А тому, що це Німеччина, бейбі. І тут, перш ніж насипати пельменів — ти маєш півроку воювати за банківський рахунок. Ще трохи — і їй би довелося вказувати “місце народження першої думки про бізнес” в податковій формі. ⠀ У Польщі тим часом відкрили вже 74 філії. Лише у Варшаві — 10. А в Німеччині? Друга. Друга, Карл. Хоча нас тут — більше, ніж маку в маковій начинці. ⠀ Але Юля не з тих, хто плаче в подушку. Вона з тих, хто сідає в авто, їде півтори години до подруги в Щецин — і везе напівфабрикати з Польщі. Бо Польща — це “давайте працювати”. А Берлін — це “все буде, але після перевірки”. ⠀ В результаті: приміщення є, продукція їде, франшиза працює, ком’юніті радіє, вареники — в морозилці. А черга в день відкриття виглядала як перед рейсом на Бориспіль. ⠀ Цей кейс — не просто про їжу. Це про підприємницький хребет. Про те, як можна відкрити бізнес не в ідеальних умовах, а в реальних. Коли бюрократія дихає в шию, оренда кусається, а рахунок відкривається так повільно, ніби його пише сам Гете. ⠀ І, чесно? Таку “Галю” я люблю ще більше. Не за балуваність — а за стійкість. За те, що навіть у системі, де “можна, але ні”, можна. Якщо з розумом, з командою і з шокофайними варениками. ⠀ Підтримуєш українське — дякую. Будуєш українське в Європі — сто раз дякую і ще ложку сметани згори.