Відчувати себе

Якось я помітила, що мене нема. Є мої почуття, бажання, стосунки, події. А мене нема. Як це? Так, дуже дивне і трохи страшне почуття, але спробую пояснити. Мене турбує те, що про мене думають люди. Що я для них роблю. Чим корисна, цінна. За що вони любитимуть мене, стануть ділитися зі мною своїми ресурсами. Начебто сама по собі не уявляю цінності, та й не існую зовсім. А проявляюсь лише у позитивному відношенні до мене людей. Тобто коли я корисна комусь - я є. Якщо ніхто не відчуває моєї користі – мене немає. Наче я – не я, а відображення своїх дій. Як вампір у дзеркалі.

Вранці, поки ще надана собі, напівсонним думкам і пробудженням, я цілком можу уявити собі велику світлу спокійну мене, що створює навколо себе свій світ. Різнокольоровий, яскравий та радісний. Гармонійний і всемогутній. І так до зіткнення з яким завгодно чужим світом і його вторгнення в мою оболонку. Так само, як недозрілий метелик, лялечку якого розриває цікава дитина, відчуває фізичний біль від різкого спалаху сонячного світла, так і я страждаю від звички людей руйнувати мої плани і мою тишу. Поки всередині мене не визріє якась ідея, не перетвориться на чіткий план, я абсолютно залялькована на собі. І мені неймовірно складно сприймати якісь чужі плани щодо мене та мого світу. Коли ж я горю якоюсь ідеєю чи бажанням, все інакше. Усі світи, які зустрічаються мені, допомагають реалізувати саме те, що потрібно. Все вирує і працює як годинник. Очі горять, кров гріє. Але це триває лише якийсь проміжок. Потім щось відбувається, і бажання тупіє, чи виконується і тупіє радість досягнення, і знову перестаю відчувати себе.

Тоді я зрозуміла, що потрібно тренувати відчуття себе. Тіло тренують. Розум тренують. Чому не тренувати себе повністю?

Навіщо це все? Погодьтеся, для того, щоб когось прийняти, що він є і він такий, його потрібно зрозуміти, а спершу відчути. Перший крок до прийняття себе – відчути кожну частинку свого тіла, почуттів, емоцій, думок. Звичайне тренування. Так, Ви все вірно почули. Звичайне тренування. Ми так звикли до того, що тренувати потрібно тіло, що забуваємо про щоденні тренування своїх думок та емоцій. Багато хто з нас читав, але не намагався застосувати на собі розумні книги з прикладами того, як, тренуючи подумки, можна досягти тих же результатів, ніби тренувалися фізично.

Найбільш відомий приклад зі студентами та баскетбольною командою: Усі учасники пройшли тест на те, скільки м'ячів зможуть закинути у кошик із певної точки поля. Потім одна половина команди мала два тижні тренуватися закидати м'ячі протягом години на день. Інша мала лежати на матах по десять хвилин щодня також протягом двох тижнів. Але другій половині команди також дали просте завдання: уявляти, що вони успішно закидають м'ячі в кошик. За два тижні порівняли результати. Жоден баскетболіст не грав, як Майкл Джордан, але! показники тієї половини команди, яка дійсно тренувалася, покращилися, наскільки я пам'ятаю, на 25%, а тієї частини гравців, підготовка яких відбувалася лише в їх уяві, на 24%.

Тож спробуйте. Тренуйтеся відчувати себе, свої емоції та думки.Наступним кроком буде тренування самих емоцій та думок. При цьому це буде дуже легко та цікаво. Втім, почуватися теж легко і неймовірно цікаво. Ви перетворюєтеся на дослідника, що поринає в хащу невідомості, де чекають дивовижні відкриття і незнайомі, але дуже закохані в Вас монстри. Будь-яке почуття всередині виникає, щоб захистити Вас, розвинути та зробити щасливим. Просто потрібно побачити, як саме воно пропонує Вас захистити або ощасливити. Прийняти це чи переписати на інше.Це просто, потрібно просто менше поспішати та більше спостерігати. Тоді Ви зрозумієте всі свої почуття і навчитеся втілювати всі Ваші бажання.