Попутники

Я дуже люблю ходити пішки і дивитися на всі боки. Щодня бачиш щось нове, навіть якщо звечора не змінюєш маршрут. Залежно від настрою концентруєшся то на тому, то на цьому. Але, в головному, течією своєї думки і життя міста. Квітуча магнолія. Карапузи у фонтані. Погруддя Пушкіна в занедбаній квартирі. Дуже цікаво заглядати в небагато незачинених воріт двориків, щоб вдихнути в себе характер і звички їх мешканців. Відчуваєш, як старіє місто.

Усюди, куди я їжджу, намагаюся жити не в новобудовах, а саме у старому місті. Милуватися дверними ручками, вивісками, рослинами та іграшками на балконах, графіті, вуличними кафешками, мостовими та людьми. Якщо в юності я була без розуму від архітектури, то зараз вона для мене не існує у відриві від людей, які її створюють та наповнюють життям. А ще своїми мріями та надіями.