Спіймала себе на тому, що пораділа тому, що гаряча вода в готелі- одразу ллється гарячою. Без цих неприємних секунд стікання холодної води поки вона нагрівається і намагаєшся уникнути цих холодних крапель.

А ще згадала, як нас, коли ми тільки заїхали в Вайнхайм, надали можливість пожити в гостьовому будинку шефа наших рідних. І тоді в мене одразу виникли 2 думки: 1. Вау! Це ж - будинок моєї мрії. 2. А для когось це лише гостьовий будиночок. Протягом року я дуже багато спілкуюсь з дуже різними людьми, з дуууже різним рівнем достатку, способом мислення та цілями. І тішуся тому, що потихеньку перестаю себе з ними порівнювати. Тільки намагаюсь зловити, що я можу в них навчитися, взяти собі. І, може, поділитися своїм, як спитають. Це дуже дивне відчуття. Не порівнювати, а спостерігати. І про спостереження - декілька типових берлінських вивісок. Іноді Берлін нагадує мені Одесу: такий же вільний, часом дуже забруднений, і тут же шикарний, і з відмінним гумором