Пам’ятаю, як я, нахабна, відривалася на сцені під час концерту «Тіто і Тарантули» — тих самих, що написали саундтрек до фільму «Від заходу до світанку». Ну, знаєте, той голлівудський хіт про вампірів із сексі-мачо Клуні?

Отож, це тобі й мені про впевненість у собі. У мене вона вмикається, коли є драйв, нахабство, потік і кайф. А в тебе як із цим? ⠀ Щойно я зупиняюся і починаю нудьгувати, одразу лізуть сумніви. Тому я за те, щоб не занудьгувати. Допомагають плани з маленьких кроків: * роби раз, * роби два, * роби три. ⠀ З Тіто мені було легко пірнути в їхній драйв. Стати типу співавтором. Та ну, звісно, це ілюзія! Вони ж автори, а не я! 💪 Але я влізла в їхнє поле, відчула себе у своїй тарілці й схопила силу. ⠀ Нас тягне до лідерів і кумирів, бо здається, що можна вдихнути їхній вайб і присвоїти його собі. І це реально круто: слухати їх, читати, коментувати. А вийти з ними на сцену — це, як сказали б в Одесі, «дуже сильно багато цікавого». ⠀ До речі, я готую серію відео — інтерв’ю з українками й українцями, які зараз будують успішний бізнес у ЄС. ⠀ Запрошую на спільний танець! 💃 ⠀ P.S.: не про Тіто, але про танець. З близькими людьми. З чистинкою близьких людей. В той день в них вийшло бути на цій маленькій яхті в Києві. Сподіваюся і далі «запалювати» танці, а не всю цю фігню. Меньше — в городе Город Вайнхайм, Германия.