Дещо про різні візи. Blue Card — це як золотий браслет: виглядає красиво, але іноді стискає зап’ястя. ⠀

Коли ти тільки переїхав до Німеччини, і тримаєш в руках контракт і Blue Card, здається: «Все! Виграв у лотерею стабільності!» ⠀ А потім ти згадуєш, що ти — не тільки фахівець. Ти ще й підприємець у душі. І от тут починається квест під назвою: «А можна мені ще трошки бізнесу до цієї карти?» ⚠️ Спойлер: не можна. Або не одразу. Або не так. ⠀ Ось кілька реальних підводних каменів: ⠀ 1. Blue Card = тільки робота за контрактом. Працювати сам на себе? Ні, дякую. Система цього не схвалює. Формально ти маєш право лише на одну конкретну роботу, прописану в дозволі. ⠀ 2. Побічний бізнес? Тільки з дозволу Ausländerbehörde. Так, ти можеш спробувати запросити дозвіл на «Nebenbeschäftigung» (додаткову зайнятість), але це буде залежати від настрою конкретного чиновника, регіону і, здається, фази Місяця. ⠀ 3. Фріланс чи Gewerbe — складно, але іноді можливо. Якщо твоя діяльність не заважає основній роботі, і вона схожа на хобі — можна спробувати. Але відкрито вести бізнес чи запускати стартап — ні, поки ти на Blue Card. ⠀ 4. Хочеш бізнес — зміни статус. ⠀ Найпростіше: перейти на інший тип резиденції (наприклад, на «Selbständigkeit» або «Freiberufler»). Але це — новий пакет документів, нова історія, нова боротьба. ⠀ Тому якщо ти мрієш про свою справу в Німеччині — плануй це стратегічно. Blue Card — чудовий старт. Але це не фінішна пряма. Це перон, з якого треба знати, на який потяг сідати далі. ⠀ І, так: іноді легше почати бізнес разом з кимось, хто вже має інший статус. Але це вже тема окремого вебінару 😉