Я – птах!

Якось до війни подорожувала я до казки. Про чарівників, міста – привиди, тварин, що говорять, та літаючих людей. Причому це все зовсім поруч.

У Криму, неподалік Бахчисараю, спокійно спостерігає за людьми печерне місто 6 – 13 століть Ескі-Кермен.Там досі працює церква, де, за легендою, молився Георгій Побідоносець.

І гори такі самі, як були в епоху перших християн. Цю величну долину утримує одна козача сім'я. Підприємлива та господарська.

Коні, свині, віслюки, виноградники, страуси, гостьові будиночки, кафе, басейн ... все це дійсно не заважає, тому що органічно вписано у велич природи.

Протягом восьми століть у печерному місті Ескі-Кермен жили християни: греки, таври...

Потім прийшли монголо-татари і спалили місто разом із жителями за те, що ті не здалися одразу.

Дуже цікаві відчуття – провести ніч у колишній келії храму – судилища. Послухати зірки, себе та енергетику стародавнього міста.

А потім ми потрапили до Шолдана. Випадково: йшли на Мангуп, але він вирішив не пускати нас до того, як ми відвідаємо це диво: печерний храм 1 століття нашої ери, що діє. 2000 років молитви. Уявляєте, як дзвенить там повітря!

Іти довелося краєм прірви. І ми пішли. Та й прийшли до вежі, складеної з каміння, що нагадує черепа. І потім спустилися стрьомними сходами зі зв'язаних тонких колод до діючого монастиря, що працює 2000 років.

Щоправда, службу там правлять, тільки коли люди приходять. Що відбувається не часто. На запитання, чому, нам відповів молодий чернець: "так нам навіщо? від нас Богу інша служба потрібна"

І на Мангуп ми все ж таки потрапили. На наступний день. Причому в ніч перед цим, коли ми ночували в печерах Ескі-Кермена, мені наснився літаючий острів. Так ось, Мангуп – це і є той літаючий острів. Вам це підтвердить будь-хто, хто хоч одного разу блукав цим карколомним плато з його неймовірними п'янкими запахами трав і ялівцю, його дзвінкою тишею і величною відчуженістю.

Щоразу, коли дивлюся чужі подорожі прекрасними каньйонами землі, згадую Мангуп. І плато Ай-Петрі. Але це – інша історія)

фото: Вікторії Тимофєєвої (Миколаїв) та Олени Педай (Київ).